влада

-и, ж.

1) Право керувати державою, політичне панування.

2) Керівні державні органи; уряд. || Особи, що мають урядові повноваження.

••

Викона́вча вла́да — одна з гілок державної влади, що володіє прерогативою виконання законів (Кабінет міністрів, міська, обласна адміністрація та ін.).

Законода́вча вла́да — гілка влади, якій належить виняткова прерогатива приймати нормативні акти, що мають вищу юридичну силу (Парламент).

Політи́чна вла́да — здатність справляти значний вплив на поведінку мас за допомогою засобів, якими володіє держава.

Тіньова́ вла́да — один із проявів політичної влади, що відрізняється відсутністю публічного характеру дій суб'єкта влади.

3) Право та можливість розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь.

4) перен. Сила чого-небудь, могутність.